ВСП «Харківський фаховий коледж харчової промисловості ДБТУ»

СЛОВА, ЯКІ ЗАЛИШАЮТЬ РАНИ: ЗУСТРІЧ, ПРИСВЯЧЕНА ПРОТИДІЇ ПСИХОЛОГІЧНОМУ НАСИЛЬСТВУ

17 листопада 2026 року в коледжі відбулася перша зустріч у межах просвітницького проєкту «Насильництво: різні професійні перспективи», присвяченого Всеукраїнським акціям «Тиждень толерантності» і «16 днів проти насилля».

Тема зустрічі – «Психологічне та емоційне насильство. Слова, які залишають рани» – була присвячена проблемі, яка часто залишається непомітною, але може мати серйозні наслідки для психологічного благополуччя людини.

Під час заходу практичний психолог коледжу розповіла про поширені форми психологічного впливу: маніпуляції, газлайтинг, емоційний шантаж, знецінення та психологічний контроль. Учасники обговорили, як розпізнати маніпулятивну поведінку, чому людина може боятися захищати власні кордони та до яких психологічних наслідків призводить систематичне приниження й емоційний тиск.

Соціальний педагог зосередила увагу на проблемі булінгу в освітньому середовищі,  ознайомила учасників із можливими способами реагування на випадки цькування та механізмами отримання допомоги в закладі освіти та за його межами.

Особливу зацікавленість викликала інтерактивна рубрика «3 запитання від психолога». Учасникам запропонували розглянути три життєві ситуації: висміювання людини в груповому чаті під виглядом жартів; мовчазне спостереження за приниженням іншого через страх самому стати мішенню; усвідомлення власної схильності до приниження та маніпулювання іншими.

До обговорення активно долучалися не лише студенти, а й викладачі та класні керівники. Прозвучало багато різних думок, аргументів і часом дискусійних позицій. Учасники намагалися знайти відповіді на непрості запитання: де закінчується гумор і починається приниження? Чи завжди мовчання свідка означає байдужість? Чи може людина, яка сама кривдить інших, змінити свою поведінку?

Жваве обговорення засвідчило, що проблема психологічного насильства стосується людей різного віку та потребує уваги не лише з боку фахівців, а й кожного учасника освітнього процесу.

Головний висновок зустрічі: кожен має право на повагу, особисті кордони та безпечне спілкування. Не можна виправдовувати приниження жартами, страхом чи обставинами. Водночас важливо вміти вчасно розпізнати проблему, не залишатися осторонь і звертатися по допомогу.

Зустріч стала початком циклу просвітницьких заходів, покликаних привернути увагу до різних форм насильства, формувати культуру ненасильницького спілкування та сприяти створенню безпечного освітнього середовища.